Екологічне право України

Правова охорона тваринного світу. Червона книга України

Тваринний світ становить один з найбільш вразливих об'єктів природи, бо впливати на його стан можна як безпосередньо (на самих тварин), так і через вплив на середовище його перебування. Тому ст. 32 Закону України «Про тваринний світ» містить перелік правових, організаційних, матеріально-технічних та інших заходів, спрямованих на відтворення, раціональне використання і збереження тваринного світу у всьому його біологічному різноманітті. Підґрунттям такої діяльності є комплексний підхід до охорони та поліпшення всієї екологічної системи довкілля, в якій перебуває і складовою частиною якої є тваринний світ. Відповідно заходи щодо його охорони можна умовно поділити на дві великі групи: спрямовані на охорону самих тварин та ті, які забезпечують охорону середовища їх перебування, умов відтворення та шляхів міграції тварин.
До першої групи передусім слід віднести встановлення науково обгрунтованих правил та норм охорони, використання тваринного світу, а також заборони та обмежень у користуванні деякими його об'єктами. Здійснення окремих видів використання тваринного світу і вилучення із природного середовища тварин може бути обмежено або повністю заборонено на певній території чи на певні строки.
Певні заборони та обмеження передбачені законодавством практично по кожному виду користування тваринним світом. Добування диких тварин можливе лише на підставах, умовах і в порядку, передбачених законодавством. Для забезпечення сталого існування і використання дикої фауни забороняється, користування загальнонебезпечними і винищувальними засобами добування, встановлюються нормативи, ліміти, квоти вилучення тварин. Забороняється добувати звірів і птахів у разі виникнення стихійного лиха та при надзвичайних екологічних ситуаціях. Створення і поповнення зоологічних колекцій у зоопарках, зоосадах, океанаріумах шляхом вилучення тварин із природного середовища провадиться лише за дозволами, виданими Мінприроди України. Забороняється самовільне переселення тварин у нові місця перебування, їх акліматизація та схрещування. Такі дії повинні також здійснюватись за спеціальними дозволами органів Мінприроди за погодженням з органами мисливського і рибного господарства.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані вживати заходів щодо запобігання загибелі тварин під час виробничих процесів у сільському та лісовому господарстві, при експлуатації електричної мережі та транспортних засобів. Так, значна кількість зайців, птахів та іншої польової дичини гине під час сінокосу, збирання врожаю та інших сільськогосподарських робіт. Іноді навіть більше, ніж за весь сезон полювання. Непоодинокі випадки загибелі птахів від ураження електричним струмом на незахищених стовпах тощо. Тому підприємства і громадяни повинні застосовувати спеціальні пристрої та безпечні технології, які б запобігали спричиненню шкоди тваринному світу.
Під час зберігання, транспортування і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив і інших хімічних речовин повинні вживатися заходи по забезпеченню запобігання захворюванню і загибелі тварин. Органи Мінприроди за погодженням з місцевими державними адміністраціями можуть визначати окремі території, на яких обмежується чи забороняється застосування зазначених препаратів.
Законодавство передбачає, що права власників і користувачів землі, лісів та інших природних ресурсів можуть бути обмежені і на них можуть покладатися відповідні обов'язки щодо охорони ї відтворення тваринного світу.
Винятковим у своїй важливості засобом охорони рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин, є їх внесення до Червоної книги України, Положення про яку затверджене Законом України від 7 лютого 2002 року.
Червона книга є основним державним документом, який містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення. На сьогодні це 382 види тварин і 531 вид рослин. Залежно від стану та ступеня загрози для популяції вони поділяються на такі категорії: зниклі, зникаючі, вразливі, рідкісні, неоцінені, недостатньо відомі. Незалежно від категорії всі тварини і рослини підлягають особливій охороні на всій території республіки. Рішення про занесення об'єктів тваринного і рослинного світу до Червоної книги і її ведення здійснює Мінприроди за поданням Національної комісії з питань Червоної книги України.
Правове значення Червоної книги полягає в тому, що занесені до неї тварини набувають особливого правового статусу, який виявляється в такому:
1. Не можуть передаватись у недержавну власність тварини, занесені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини одержані шляхом розведення в неволі чи придбані у власність за межами України). У свою чергу розведення в неволі таких тварин потребує спеціального дозволу Мінприроди України.
2. Перебування на певній території тварин, занесених до Червоної книги, є підставою для проголошення цієї території об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
3. Добування таких тварин здійснюється лише у виняткових випадках тільки для наукових і селекційних цілей. Його можуть здійснювати лише наукові установи за іменними дозволами Мінекоресурсів на підставі рішень означеної Національної комисії.
4. Законодавством установлена підвищена кримінальна, адміністративні та майнова відповідальність за знищення чи пошкодження видів тварин, занесених до Червоної книги України.
Інші заходи охорони тваринного світу спрямовані на охорону середовища перебування, умов відтворення та шляхів міграції тварин. Найбільш ефективними серед них є створення заповідників, інших територій, правовий режим яких визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд». Тваринний світ на таких територіях може охоронятись як у комплексі з іншими природними ресурсами (наприклад, у заповідниках, національних природних парках), так і в спецільно створених з метою охорони тваринного світу об'єктах (загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхітіологічні заказники, зоологічні пам'ятки природи, зоологічні парки, сади тощо).
При проведенні екологічної експертизи об'єктів, впровадженні нової техніки, технологій, материалів і речовин обов'язково повинен враховуватися їх вплив на стан тваринного світу, середовище його перебування та шляхи міграції.
Місця будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають або можуть вплинути на стан тваринного світу, погоджуються з органами Мінприроди та з державними органами управління мисливським і рибним господарством. Забороняється введення в експлуатацію об'єктів і застосування технологій без забезпечення їх засобами захисту тварин і їх середовища.
При здійсненні окремих видів природокористування (меліорація земель, ведення лісового господарства, видобування корисних копалин, організація міст відпочинку населення та ін.) повинні передбачатись і здійснюватися заходи щодо збереження середовища перебування тварин, забезпечення недоторканності ділянок, що становлять особливу зооекологічну цінність.

Йорж носар Gymnocephalus acerinus (Güldenstädt, 1774)

Таксономічна належність: Клас — Променепері риби (Actinopterygii), ряд — Окунеподібні (Perciformes), родина — Окуневі (Percidae). Один з 4-х видів роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Басейни Дністра, Пд. Бугу, Дніпра, Дону, Кубані. В Україні ареал охоплює Середній Дністер, Дністровське водосховище, бас. Дніпра, Сів. Донець.
Чисельність і причини її зміни: Трапляється поодиноко, у ряді річок зник. Причинами зазначеного стану є зникнення типових біотопів у результаті зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режимів водойм, спричиненої гідротехнічним будівництвом; забруднення води і надмірний вилов.
Особливості біології та наукове значення: Річковий, придонний, осілий, зграйний, присмерково-нічний вид річок з швидкою течією, широкими піщаними чи кам’янистогальковими перекатами, що розміщені уздовж низьких, не крутих і не обривистих берегів. Дуже чутливий до вмісту кисню у воді. Статевої зрілості досягає у 3–4 роки. Плодючість до 20–30 тис. ікринок. Нерест порційний; перший відбувається за температури води 6-8°С на початку квітня, другий — у травні за температури води 12–14°С. Нереститься невеликими зграями. Ікру відкладає на перекатах з швидкою течією, на піщане чи кам’янисто-галькове дно. Ікра клейка. Дорослі особини живляться водяними комахами, личиками комарів та інших комах, червами, ракоподібними, молюсками, ікрою, мальками інших риб.
Морфологічні ознаки: Тіло видовжене, невисоке, стиснуте з боків. Спинний плавець складається з двох сполучених між собою частин. Хвостовий плавець з незначною виїмкою. Голова видовжена, клиноподібна. Рило видовжене. Рот невеликий, нижній, висувний. На щелепах велика кількість дрібних зубів. На задньому краї зябрових кришок слабкі, загострені шипи. Уздовж задніх та нижніх країв передкришок гострі шипи. Довжина тіла 20 см, маса — до 200 г. Тривалість життя 8–10 років. Верх тіла жовтавий, спина та боки з бурувато-зеленавим полиском, черево біловасте. На спині та боках тіла, а також на перетинках передньої колючої частини спинного плавця є чітко окреслені округлі чорні плями. Хвостовий плавець сіруватий, решта плавців світло-біловаті.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесений до списків МСОП. Охороняється у Дніпровсько-Орільському та частково у Луганському ПЗ та у регіональних заказниках Донецький і Деркульський. Треба виявляти нові місця перебування і брати їх під державну охорону.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Через незначну чисельність промислового значення не має.

Джерело: Сабодаш, Щербуха, Монченко и др., 1994; Денщик, 1996; Коваль, Шерстюк, Шевченко и др., 1998; Че- пурнова, Киселева, Веску, Шубернецкий, 2001; Ху- дий, 2002. Автор: А.Я. Щербуха Малюнок: І.В. Маханьков

Нічниця триколірна Myotis emarginatus (Geofroy, 1806)

Таксономічна належність: Клас — Ссавці (Mammalia), ряд — Рукокрилі (Chiroptera), родина — Лиликові (Vespertilionidae). Один з 103-х видів роду світової фауни та один з 10-ти видів роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в україні: Охоплює пд. та центральну Європу, зустрічається в Пд.-Зх. та Центральній Азії, на пн. Африки. В Україні знайдений у Криму, Закарпатті та на Поділлі.
Чисельність і причини її зміни: Рідкісний вид, для України відомо лише близько 50 знахідок.
Причини зміни чисельності: зменшення кількості придатних сховищ; непокоєння тварин у сховищах; негативне ставлення населення до рукокрилих.
Особливості біології та наукове значення: Влітку оселяються в гротах, печерах, на горищах. Самиці утворюють колонії до кількох десятків, іноді сотень, особин. Відмічена схильність до формування змішаних виводкових зграй з великим підковоносом. Самці та ялові самиці оселяються окремо від материнських колоній. Період парування починається у вересні і продовжується протягом осені. Зимують в штучних та природних печерах. Всі зимові знахідки в Україні представлені одинокими особинами. Вид осілий, що місцями здійснює локальні сезонні міграції. За стратегією полювання відноситься до видів-збирачів. До складових живлення відносяться представники павуків, лускокрилих, двокрилих, перетинчастокрилих, жорсткокрилих. Самка народжує 1 маля один раз на рік (кінець червня–початок липня). Співвідношення статей серед новонароджених — рівноцінне. Живуть до 15 років. В місцях поширення є регулятором чисельності комах та павуків.
Морфологічні ознаки: Нічниця середніх розмірів. Вуха довгі, світлі, на їх зовнішньому краю є майже прямокутна вирізка. Траґус складає половину довжини вушниці. Літальна перетинка кріпиться до основи пальця. Епіблема відсутня. Волосинки триколірні, черево та спина майже не відрізняються за загальним, кремово-цегляним, забарвленням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охоронні категорії: ЧКУ (1994, кат. III); EUROBATS; Бернська конвенція (Додаток II), Боннська конвенція (Додаток II); МСОП: LC. Необхідні заходи охорони: заповідання та охорона підземних порожнин, що використовуються видом як сховища; розповсюдження серед населення та популяризація інформації про кажанів та необхідність їх охорони.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Не має.

Джерело: Абелєнцев, Попов, 1956; Татаринов, 1956; Констан- тинов и др., 1976; Bauerova, 1986; Варгович, 1998; Крочко, Жданович, 2000; Годлевская и др., 2009. Автор: О.В. Годлевська Фото: С.В. Газарян

Джміль вірменський Bombus (Thoracobombus) armeniacus Radoszkowski, 1877

Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Справжні бджоли (Apidae). Один із 52 видів підроду Thoracobombus всевітньо поширеного (за ви-нятком Пд. Африки, Австралії та Нової Зелан-дії, куди завезений спеціально) роду Bombus (понад 250 видів). Один із 40 видів джмелів у фауні України.
Природоохоронний статус: Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в україні: Вид поширений від Литви до передгір’я Па-міру і Тянь-Шаню, Казахстан, Мала Азія, За-кавказзя, пд. Зх. Сибіру. В Україні знайдений у Тернопільській, Черкаській, Херсонській, Кіровоградській, Донецькій, Харківській, Сумській, Полтавській, Дніпропетровській обл. та у Криму.
Чисельність і причини її зміни: Зустрічається дуже рідко. В більшості вка-заних точок в Україні зареєстровані лише поодинокі знахідки. Основними факторами, що призводять до зниження чисельності, є значне скорочення місць, придатних для гніздування та збору корму, знищення гнізд цього виду під час оранки полів, луків або скошування рослин та загибель дорослих особин при обробках полів пестицидами.
Особливості біології та наукове значення: Антофіл, живиться нектаром та пилком рос-лин, важливий запилювач багатьох рослин. Соціальний вид. Самки запліднюються сам-цями восени, після чого зимують, а навесні кожна молода матка самостійно будує гніз-до. Особливості гніздування цього виду спе-ціально не вивчалися. За сезон розвивається одне покоління, яке складається із декількох виводків робочих особин, після чого виро-щується репродуктивне потомство. Літає з квітня до вересня.
Морфологічні ознаки: Довжина тіла самок — 22–25 мм, самців — 15–17 мм. Щоки сильно подовжені. На спинці між крилами суцільна перев'язка із чорних волосків із чіткими краями. Краї за-дніх гомілок у чорних волосках. Все черевце за винятком останнього сегменту покрите жовтими волосками. Чоло і все тім'я в чор-них волосках.
Режим збереження популяції та заходи з охорони: Охороняється в Українському степовому ПЗ («Хомутовський степ») та Чорноморсько-му БЗ. Необхідно створити заказники і нові заповідники в інших місцях мешкання виду.
Господарське та комерційне значення: Запилювач багатьох рослин, в тому числі та-ких, що культивуються в степовій зоні Укра-їни.

Джерело: Śnieżek, 1910; Скориков, 1922; Kuntze, Noskiewicz, 1938; Радченко, 1989; ЧКУ, 1994; Дугина, 2005; Ефре- мова, 2002; Williams, 1998. Автор: В.Г. Радченко Фото: В.Г. Радченко

Червона книга Тернопільщини

Зникаючі тварини які занесені до Червоної книги Тернопільскої області  

Аполлон Parnassius apollo (Linnaeus, 1758)

 
Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Косатцеві (Papilionidae). Один з близько 70 видів голарктичного роду; один з 3 європейських видів роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Ареал виду та його поширення в Україні: Ареал охоплює деякі райони (насамперед гірські) Європи, Кавказу та Закавказзя, Малої та Центральної Азії, Казахстану, Сибіру, Китаю та Монголії. В Україні зустрічався у деяких районах Полісся, Карпат, Поділля, Криму та ін. Поширення виду на теперішній час в Україні невідоме.
Чисельність і причини її зміни: Чисельність невідома, за останні 20 років в Україні достеменно задокументованих знахідок немає. Можливі причини зникнення в Україні: руйнування місць перебування виду (вирубування природних розріджених лісів, насадження деревних монокультур), зміни у структурі землекористування, рекреаційне навантаження, застосування пестицидів тощо.
Особливості біології та наукове значення: Дуже локальний вид. Місця можливого перебування: на рівнинах — бори та суборі бори та субари на піщаних та кам’янистих ґрунтах з паростю очитку (заяча капуста), рідколісся, степові петрофітні схили, у горах — сонячні скелясті місця у лісовій і субальпійській смугах, найвірогідніше, в місцях вапнякових відшарувань. Дає 1 генерацію на рік. Літ метеликів триває з червня до серпня. Імаго активні найчастіше після полудня, лише у сонячну погоду. Самка відкладає яйця по одному на нижню поверхню листка або на стебло рослини. Розвиток яєць триває 2–8 тижнів; зимує гусінь, найчастіше у оболонці яйця. Гусінь живиться листям очитку. Заляльковуються у коконі між камінням тощо.
Морфологічні ознаки: Розмах крил — 65–90 мм. Досить великий метелик з дуже характерним забарвленням. Фон забарвлення білий чи блідо-сіруватожовтий (у самок), на передніх крилах 5–6 чорних округлих плям, зовнішній край та маргінальна область сірі, напівпрозорі, особливо у самок. Задні крила з двома червоними очками з чорною облямівкою та білою серединою.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид занесено до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, які перебувають під загрозою зникнення (1973), Червоної книги МСОП та ін. Вкрай необхідне створення ентомологічних заказників чи мікрозаповідників у місцях виявлення популяцій виду. Додаток ІІ Бернської конвенції.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: У деяких країнах на чорному ринку ціна 1 особини, залежно від рідкісності підвиду та форми, може досягати 5–40 євро.

Джерело: Sheljuzhko, 1919; Romaniszyn, Schille, 1929; Об- разцов, Шелюжко, 1939; Плющ, 1989; Хлус, Чере- дарик, Скільський, Череватов, 2002; Некрутенко, Чиколовець, 2005; Плющ та ін., 2005, 2006; Львов- ский, Моргун, 2007; Канарський, 2007. Автор: І.Г. Плющ Фото